Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 910/13587/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва та державного підприємства "Енергоринок" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року у справі № 910/13587/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" до державного підприємства "Енергоринок", треті особи: публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю прокуратури міста Києва, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 52 733 281,86 грн. за договором від 09.06.2011 року №7074/04, у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо оплати вартості отриманої електроенергії.

Одночасно позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення заборони державному підприємству "Енергоринок", публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" на вчинення дій щодо розпорядження коштами в сумі 52 733 281,86 грн., які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" та накопичені на рахунку із спеціальним режимом використання № 26032301861, відкритому в АТ "Ощадбанк", протягом дії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг: від 18.02.2015 року № 203 "Про внесення змін до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03 вересня 2008 року № 1052 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року № 2, від 26 липня 2013 року № 1036", № 870 від 24.03.2015 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2", № 1173 від 01.04.2015 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2", будь-яким особам до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив зазначену заяву та просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту та/або заборони державному підприємству "Енергоринок", публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" та/або будь-яким іншим особам (у тому числі, але не виключно, Національній комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг) на вчинення дій щодо розпорядження коштами у сумі 52 733 281,86 грн., які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" та накопичені на поточному рахунку державного підприємства "Енергоринок" із спеціальним режимом використання №26032301861, відкритому в АТ "Ощадбанк", протягом дії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг: від 18.02.2015 року № 203 "Про внесення змін до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03 вересня 2008 року №1052 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2, від 26 липня 2013 року №1036", №870 від 24.03.2015 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2", №1173 від 01.04.2015 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2", до набрання законної сили рішення суду у справі 910/13587/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року (суддя Якименко М.М.) заяву ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи до забезпечення позову та заборонено державному підприємству "Енергоринок", публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" та/або будь-яким іншим особам (у тому числі, але не виключно, Національній комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг) на вчинення дій щодо розпорядження коштами у сумі 52 733 281,86 грн., які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" та накопичені на поточному рахунку державного підприємства "Енергоринок" із спеціальним режимом використання № 26032301861, відкритому в АТ "Ощадбанк", протягом дії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг: від 18.02.2015 року № 203 "Про внесення змін до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03 вересня 2008 року №1052 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2, від 26 липня 2013 року №1036", №870 від 24.03.2015 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2", №1173 від 01.04.2015 року "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 21 грудня 2011 року №2", до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/13587/15.

В частині забезпечення позову та арешту коштів державного підприємства "Енергоринок" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року (судді: Сітайло Л.Г., Чорна Л.В., Пашкіна С.А.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті судові рішення скасувати, та відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати.

Відзиви на касаційні скарги від позивача та третіх осіб до суду не надходили.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, дослідивши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та оскаржені в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що звертаючись із заявою про забезпечення позову позивач посилався на те, що існує очевидна загроза завдання позивачу значних матеріальних збитків внаслідок незаконного утримання ДП "Енергоринок" коштів за відпущену позивачем електроенергію.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині заборони вчинення дій щодо розпорядження коштами у сумі 52 733 281,86 грн., які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" та накопичені на поточному рахунку державного підприємства "Енергоринок" із спеціальним режимом використання, виходили з обгрунтованості зазначеної заяви та імовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову в разі невжиття таких заходів.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Способами забезпечення позову є, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії, а також заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (статті 67 ГПК України).

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п. 3 зазначеної постанови пленуму у разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Проте, суди обох інстанцій вказаних норм процесуального права не врахували, не з'ясували причин звернення позивача з заявою про забезпечення позову та наявності доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, і задовольнили заяву позивача про заборону вчиняти дії щодо розпорядження коштами у сумі 52 733 281,86 грн., які накопичені на поточному рахунку державного підприємства "Енергоринок" із спеціальним режимом використання без наведення відповідного обгрунтування.

Таким чином, при вирішенні питання необхідності вжиття заходів до забезпечення позову були неповно з'ясовані фактичні обставини справи, внаслідок чого висновки судів не є вичерпними і не підтверджуються належними і допустимими доказами.

За таких обставин, оскаржені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та державного підприємства "Енергоринок" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року скасувати, і справу № 910/13587/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1218 грн. за розгляд касаційної скарги заступника прокурора міста Києва.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді: І.Вовк

Н.Нєсвєтова